#Всеукраїнський_тиждень_дитячого_читання_2023

#Петрівська_бібліотека_для_дітей_Петрівської_селищної_ради

В рамках Всеукраїнского тижня дитячого читання в Петрівській бібліотеці для дітей Петрівської селищної ради був проведений майстер-клас з виготовлення закладок для книг.

В умілих дитячих рученятах паперові кутики перетворювалися на яскраву хмаринку з веселкою, милого зайчика, маленьке курчатко та весняну квіточку.

Дітки і відпочили, і навчилися новому, і поспілкувалися. Було весело.

 #Герої_Петрівщини

#Роман_Должанський

За право бути вільним та жити у вільній і мирній країні наш народ платить неймовірно страшну ціну – людські життя, зламані долі. Для кожної громади загиблий – це власний герой, який ціною власного життя дав можливість нам жити і виживати. Російські окупанти забрали життя же одного мешканця Петрівської громади Должанського Романа Віталійовича, який 26 лютого 2022 року став до лав Збройних Сил України, щоб захищати незалежність, свободу та територіальну цілісність нашої держави. Роман народився 18 вересня 1985 року народження в селі Новому Стародубі. Був учасником бойових дій в зоні АТО з 2016 по 2019 роки.

15 червня 2022 року Должанський Роман Віталійович під час участі в бойових діях поблизу населеного пункту Краснопілля Донецької області отримав поранення, не сумісні з життям. Це був сильний, відважний та мужній боєць, командир, який до останнього свого життєвого подиху боровся за свободу, за мир, за вільне майбутнє кожного з нас.

Роман був єдиним сином у мами.

 

 

Юрій Мінаков

Коли на нашу рідну землю 24 лютого 2022 року прилетіли перші ракети і розпочалась війна, не задумуючись та не вагаючись, поспішив захищати рідну землю від російського терору. Юрій Мінаков мав звання молодшого сержанта, був навідником 1 танкового взводу 7 танкової роти 3 танкового батальйону.

За мирного життя це був спокійний, врівноважений, розсудливий та товариський хлопець, який любив читати, бути активним учасником художньої самодіяльності. Ще за шкільних років Юрій став не по віку дорослим, так як у родині крім нього було ще 7-ро молодших братів та сестер, за яких він ніс відповідальність як старший брат. Він був не в міру трудолюбивий. Захоплювався технікою, конструюванням. Після закінчення школи працював на різних роботах. Восени 2009 року був призваний на строкову службу до лав ЗСУ. У 2014 році одружився. Працював вогнетривником у ПРАТ «ЗАПОРІЖВОГНЕТРИВ».

9 червня Петрівська селищна територіальна громада живим коридором, на колінах, зустрічали та проводжали в останню путь Мінакова Юрія Валерійовича від селища Петрового до рідної Ганнівки, до села, де зростав, навчався, виховувався, жив зі своєю молодою багатодітною родиною. Висловлюємо щирі співчуття дружині Діані Юріївні, яка овдовіла в такому молодому віці, всім рідним та близьким загиблого.

Світла пам’ять Юрію та усім Героям, які пішли у Вічність, захищаючи рідну землю, які боронили від російського агресора наші мирні домівки.

Вічна слава героям! Герої не вмирають!

#ЮрійМінаков #ГероїПетрівщини

 

Іван народився 18 липня 1998 року року в селі Володимирівці.

У 2015 році закінчив Володимирівську загальноосвітню школу I-III ступенів. Це був веселий, енергійний, добросовісний, трудолюбивий та дуже артистичний юнак. Ніякий виховний захід у школі не відбувався без його участі. Іван любив спорт. Завжди з повагою ставився до людей.

Після закінчення школи продовжив навчання у «Західно-Дніпровському центрі професійно-технічної освіти».

По закінченню навчання прийшов працювати в ТОВ Агрофірма «П’ятихатська» слюсарем-ремонтником.

З 2019 по 2021 роки проходив строкову службу у Збройних Силах України.

Під час військової служби зустрів свою другу половинку, з якою мріяв створити міцну сім’ю. Після демобілізації продовжив працювати у рідному селі.

17 березня 2022 року став на захист рідної України. А 27 травня Коростельова Івана Володимировича не стало.

В Івана залишилася мама та молодша сестра.

Схиляючись у скорботі та розділяючи біль непоправної втрати, ми висловлюємо щирі співчуття родині і близьким загиблого. Царство небесне і вічна пам’ять Герою.

Поховали Коростельова Івана Володимировича на кладовищі у рідному селі Володимирівці Петрівської селищної територіальної громади із усіма військовими почестями.

Світла пам’ять про бійця, який віддав своє життя за Україну, назавжди залишиться в серцях рідних, близьких та всіх тих, хто знав, поважав та любив Івана.

Вічна шана і слава тобі, солдате!

 

10 травня в районі Авдіївки Донецької області 29-річний солдат Микола Циганков отримав важкі поранення. Його госпіталізували в лікарню у Дніпрі. 18 травня від поранень він помер, так і не прийшовши до свідомості.  

Микола Циганков уродженець Петрівської громади Олександрійського району. До повномасштабного наступу жив у місті Жовті Води Дніпропетровської області. Був студентом-заочником Національної металургійної академії України у Дніпрі.

 

4 травня 2022 року під час вогневого зіткнення з противником в Оріховому Луганської області загинув Анатолій Сеньків, мешканець села Новий Стародуб.

Боєць Анатолій Сеньків загинув 4 травня під час вогневого зіткнення з російськими солдатами у селі Оріхове Луганської області. Про це написали на фейсбук-сторінці Петрівської селищної ради. Анатолій Сеньків народився у селі Береславка (нині Кетрисанівська громада Кропивницького району) 16 березня 1969 року.

Закінчив 10 класів Василівської середньої школи. Навчався в будівельному технікумі в Кропивницькому. Проходив військову службу під Києвом. Чоловік працював оператором очисних споруд у Петрівській виправній колонії № 49.

"Був гарним сім’янином. Разом з дружиною Ольгою виростили трьох дітей: двох синів та доньку. Був дідусем чотирьох онуків", – написали в повідомленні.

17 березня 2022 року Анатолія мобілізували до Збройних Сил України. Мав звання молодшого сержанта. Був командиром відділення третього зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу.Анатолій мав звання молодшого сержанта. Був командиром відділення 3 зенітно-ракетного відділення зенітно-ракетного взводу.

 

 

Життя юнака обірвалося 22 квітня у населеному пункті Оріхове Луганської області. 18 березня Владиславу виповнилося двадцять шість років.

Випускник Балахівської школи, який отримав спеціальність тракториста. У 2014 році Владислав був призваний до лав Збройних Сил України. З 2015 року став військовослужбовцем за контрактом. Учасник бойових дій в зоні АТО.

Коли почалася повномасштабна війна з росією, Владислав мав звання старшого солдата, був механіком-водієм 3-го механізованого взводу 1-ої механізованої роти 57-ої бригади 34-го батальйону.

Провести воїна в останню путь прийшли рідні, представники селищної ради, духовенства, військовики, односельці, товариші та мешканці громади. Поховали захисника України у рідному селі Олександрівці.

Щирі співчуття родині Владислава Ісаченка, який віддав своє життя за Україну і за кожного з нас.

Герої навіки в наших спогадах і серцях!